П`ятниця, 15.11.2019, 00:34
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Вишнівчицька ЗОШ І-ІІІ ст

Меню сайту
Категорії розділу
Новини [840]
Досягнення [16]
Досягнення учнів
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Листопад 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Архів записів
Наше опитування
В якому році Ви закінчили школу?
Всього відповідей: 342
Наші спонсори

Загородний Михайло Васильович

Герега Олександр Володимирович

Гута Іван Миколайович
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Корисні посилання

Міністерство освіти і науки України
Чемеровецький районний методичний кабінет
Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Прогноз погоди

Українська мова та література

Урок
УКРАЇНСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ. «ДО БОРУ, ДРУЖЕЧКИ, ДО БОРУ», «А БРАТ СЕСТРИЦЮ ТА Й РОЗПЛІТАЄ», «РОЗВИЙ, СОСНО, СІМСОТ КВІТОК», «ЛЕТЯТЬ ГАЛОЧКИ У ТРИ РЯДОЧКИ», «ОЙ МАТІНКО, ТА НЕ ГАЙ МЕНЕ» - ВЕСІЛЬНІ ПІСНІ
Мета: ознайомити школярів з весіллям — українським обрядом та етапами його проведення; проаналізувати весільні програмові пісні,
і звертаючи увагу на мотиви, настрій, художні засоби; розвиватипам'ять, логічне мислення, допитливість, прагнення пізнати багато корисного і цікавого; вміння спостерігати, робити висновки, формувати естетичні смаки учнів; виховувати почуття поваги, по¬шани до обрядів українців, вітчизняної культури; прищеплювати відповідальність за збереження звичаїв і традицій свого народу.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: картини К. Трутовського «Весільний викуп», В; Маковського «Дівич-вечір», І. Соколова «Весілля», музичне супроводження під час весільного обряду; тексти весільних пісень, дидактич¬ний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Перебірка домашнього завдання

III. Актуалізація опорних знань
IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
V. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Вступне слово вчителя
2. Весілля — один із провідних жанрів родинно-обрядової творчості
Україна багата на розмаїті весільні обряди. У кожному регіоні цей обряд має свої відмінності. Його значення в тому, що він відбиває світогляд і мо¬раль трудового народу, родинні та суспільні стосунки на кожному конкрет¬ному історичному етапі. У ньому з великою теплотою оспівана доля жінки до і після одруження. У весільних піснях ідеться і про свах^ і про подруг на¬реченої, світилок, бояр і боярок, старост і дружок. Співають весільні пісні лише жінки. Це переважно хори, діалоги. Весільні пісні супроводжують за¬мішування короваю, розплітанням коси молодої, одягненням їй чіпця. Чо¬ловіки у формі монологів і діалогів беруть участь у найбільш драматичних епізодах обряду— під час нападу бояр, викупу нареченої.
3. Дійові особи обряду
Батьки шлюбної пари виявляли увагу й пошану до учасників весілля та гостей, любов і піклування до молодят; мати молодої на весіллі ходила смутна (щоб не подумали, ніби вона рада позбутися дочки), плакала під час виконання деяких узаконених звичаєм обрядів. Молода, поки була вдома, мала сумувати, плакати, чим виявляла любов і повагу до своїх батьків, вдяч¬ність їм. У хаті молодого, навпаки, вона повинна виказувати радість, задо¬волення, щоб не розгнівати свекра і свекруху. Молодий також виявляв по¬вагу до батьків, був привітним до гостей, до всіх учасників дійства. Бояри завжди й у всьому підтримували його, захищали в разі потреби; старший боярин разом зі сватами (від молодої та молодого) розпоряджався на весіллі. Боярами були нежонаті.хлопці, а сватами — статечні й поважні літні люди, які вміли дати всьому лад, розсмішити присутніх дотепним словом, веселою вигадкою. Свахи (свашки) з боку обох родів — заміжні жінки — плели вінки, вили гільце, ліпили коровай, співали.
4. Основні етапи весілля
Заручини. Вони відбувалися задовго до сватання — звичайно місяців за два-три. Часом батьки, виходячи з господарських розрахунків, заручали дітей ще в ранньому віці. Але найчастіше хлопець, умовившись із дівчиною, сповіщав про це своїх батьків і з рідним дядьком ішов у її сім'ю домовлят тися. Коли батьки дівчини погоджувалися на одруження, то обговорювався час сватання.
Сватання. Воно досить докладно описане в повісті Г. Квітки-Основ'я-ненка «Маруся», тому учням пропонується знайти цей епізод у творі і про¬читати його. «Прийміть мене, мамо, я ваша невістка» — такими словами, як не дивно, два століття тому дівчина починала сватання. Згідно з існуючими звичаями, вона мала на це таке саме право, як і хлопець. А раніше хлопці лише подекуди наважувалися свататися до коханої. Сватання дівчини як відгомін матріархату здавна побутувало у різних народів і не суперечило традиційним шлюбним ритуалам. Азіє вже за. се^ердьовїчяя "орта, зтачай. тю-чав сприйматися як небажана форма сватання. Певний виняток становили українці. У їхньому середовищі він, у цей час призабутий, зажив новим жит¬тям. Цьому сприяло, зокрема те, що через постійні війни чоловіки надовго йшли з рідної домівки, а сім'ю очолювали жінки. З огляду на це зростали їхні права в родині, у тому числі пріоритет у сватанні. Дівчина пропонувала хлопцеві руку, причому їй дуже рідко відмовляли, бо це могло покликати нещастя. Про силу цієї традиції свідчить звичай, що існував у XVIII ст. зло¬чинця, засудженого до страти, могли помилувати, якщо котрась із дівчат ви¬словлювала бажання взяти його за чоловіка.
Проте в міру того, як зростала роль чоловіків у суспільній сфері, такі звичаї поступово забувалися. І вже ініціатива у сватанні цілком перейшла до парубків, а роль дівчини звелася до сором'язливого колупання печі та по¬давання старостам весільних рушників.
Запросини. Молода з дружками, молодий з боярами, співаючи пісень відповідного змісту, ходили по селу й запрошували родичів на весілля. Цей обряд полягав у тому, що, зайшовши до хати, заручена або наречений кла¬нялися господарям, цілували їх руку й говорили: «Просили батько, просили й мати, і я прошу на моє весілля».
Коровай. Для його випікання запрошувалося від трьох до семи шанованих молодих жінок, які жили із своїми чоловіками в повній злагоді (розведених і вдовиць не брали). Коровай пекли в хаті й молодого, і молодої. Коровайниці приносили борошно, яєчка, горілку, масло.
Гільце. У суботу вранці молода із старшою дружкою скликали дружок і свах вити гільце. Усі сідали-за столом і, співаючи узаконених звичаєм пісень, прикрашали заготовленими заздалегідь квітами, пахучим зіллям, стрічками, монетами зрізану гілку плодового або хвойного дерева, а на вер¬шечок прив'язували букетик з колосся. Готове гільце втикали у свіжу хлі¬бину, і воно стояло на столі впродовж усього весілля. Обряд прикрашування гільця символізував звивання нової сім'ї. ...
Дівич-вечір — це прощання нареченої з дівоцтвом. У суботу ввечері всі подруги молодої сходилися до її хати; Під троїсті музики вони співали пі¬сень, у яких славили дівочу красу, молодість, привільне життя, висловлювали жаль з приводу розлуки з батьками, родом. У.звертанні до матері питали, чи не надокучала їй дочка своїми примхами. Якщо заміж ішла сиротою, у піс¬нях запропгувалися на весілля її батьки, а вони «відповідали», що не можуть устати, бо «сира земля на груди лягла». На весіллі у сироти були «посажені» (названі) батьки і близькі родичі.
Саме весілля. У неділю вранці молоду готували до шлюбу: брат розплітав і мастив медом косу; дружки прикрашали її стрічками, монетами, вкладали часник (як оберег від напасті), одягали віночок і вельйск (рід фати), вбирали в найкращий одяг. При цьому співали про те, що їхня княгиня дуже гарна, а ще буде й щаслива, славили її нареченого. (Учні знайомляться з картиною І. Соколова «Весілля».)
Молодята йшли в церкву вінчатися. Всі учасники весілля, співаючи пісень, рушили за ними. Коли поверталися назад, відбувався обряд зустрічі молодих: батьки виходили навпроти них з хлібом і сіллю на рушнику, мати, стоячи на порозі у вивернутому кожусі (щоб посіви були густі, як вовна), обсипала молодих і челядь збіжжям, змішаним з горіхами, цукерками, монетами, на¬сінням (щоб- багаті були). Завівши в хату, молодих садовили на посад (місце під божницею) на вивернутий кожух. По праву руку молодого сідав його рід,
по ліву молодої — її рід. ■ " ' .
Найдраматичніший момент весілля — прощання молодої з батьками та
родом. Вона сама або хор співали пісні-подяки батькові, матері, родичам,
а ті-бажали їм здоров'я, щастя, достатку. Приданки та бояри в цей час з до-
зволу старшого старости виносили і вантажили на вози скриню молодої, по-
душки, перину та всяке починання. А челядь молодого нишпорила по господі
й «крала» для молодого на нове господарство все, що траплялося під руку:
макітри, миски, ложки, лопати, курей, ягнят, поросят. Челядь молодої га-
нялась за ними, відбираючи загарбане. Зчинялася, метушня, крики й жар-
тівливі лайки лунали на все село. •
Виводили у двір молодих, молода ще раз прощалася з родом, усі плакали, бажали добра. Старший боярин або сват брав молоду за руку й співав, що те¬пер плачі їй не поможуть — треба їхати, бо вона вже відрізана від свого роду. Садовили молоду на передній віз, укритий поверх соломи килимом. Молодий кидав їй під ноги курку (щоб вона була ретельною господинею); злегка бив її арапником, приговорюючи: «Кидай батькові корови, а бери мої», сідав поруч із молодою. Мати молодої, брала коней за поводи і виводила за ворота. Хори співали «од'їзної», за першим возом рушали і поїзжани.
Після шлюбної ночі, якщо виявлялося, що молода «нечесна», вона мусила терпіти побої і тяжкий глум: суджений та брат били її арапником; хори ганьбили необачну в сороміцьких піснях, замикали до ранку в коморі саму, не давали їсти.. Вранці посилали до її родини челядників молодого, які висміювали батьків.
Якщо ж молода признавалася в своєму «гріху» ще до комори або її судже¬ний брав провину на себе й обоє просили в усіх присутніх пробачення, то, при¬соромивши молоду в піснях, прощали, але батьків однак ганьбили:
Покриття — один з найзворушливіших моментів весілля. Воно відбува¬лося вранці в понеділок. З піснями і примовками дружки знімали з чесної молодої вінок, стрічки й віддавали молодшій сестрі або родичці; горілкою промивали косу; жінки одягали на голову очіпок, пов'язували зверху каміт-кою або хусточкою.
Перезва. Пізніше весь рід молодого прямував до нових сватів. Після час¬тування дружки' мили руки, молилися богу, за дозволом свата розрізували коровай, привезений від молодого; під спів хорів по шматочку роздавали всім присутнім. Після танців увечері всі розходилися.
Циганщина. У вівторок сходилися до хати молодого. Дехто вбирався ци¬ганом і циганкою, ворожками, москалями, старцями; чоловіки вдягали жі¬ночий одяг, жінки — чоловічий. Гуртом обходили всіх родичів. Ті, що йшли попереду, випрошували, а ті, хто за ними,— крали борошно, гречку, гу¬сей, курей тощо. Все здобуте таким чином приносили до батьків молодого, продавали одне одному збіжжя, а птицю смажили; на вторговані гроші купували горілку. Вигадкам і витівкам не було кінця. На тачку або передок воза (з двома колесами) клали солому, садовили батьків, з піснями, танцями, різними вигадками вивозили їх за село й вивертали в пилюку на дорозі або в найбільшу калюжу. У різних місцевостях, залежно від весільних звичаїв ав¬торського чи артистичного обдаровання учасників і гостей подібні витівки були найрізноманітнішими.
5. Весільна обрядовість у художній літературі
6. Ідейно-художній аналіз весільних пісень 6.1. «До бору, дружечки до бору».
6.1.1. Виразне читання твору або виконання пісні в музичному супрово-
' дженні.
6.1.2. Тема: звернення до дружечки з проханням вирубати сосну для «за-міту». І
6.1.3. Ідея: уславлення українського гіллячка на весь світ.
6.1.4. Основна думка: «заміт» — фундамент, початок заснування сімейного життя, у якому пануватимуть злагода, радість і щастя.
6.1.5. Жанр: весільнапісня. .
6.1.6. Римування: паралельне.
6.1.7. Художні особливості твору.
6.1.8. Обговорення змісту ПІСНІ.
6.1.9. «Мікрофон»: що ви побажали б молодятам, які житимуть у новій хаті?
6.1.10. Символічне значення сосни-дерева.
Сосна — цар-дерево, яке вічно зелене. У стародавніх колядках розповідав ється про сосну із золотою корою. Шишки печуть на весілля, вони символі¬зують плодючість. Смола сосни — живиця — гоїть рани.
6.2. «А брат сестрицю та й розплітає».
6.2.1. Виконання пісні в музичному супроводженні.
6.2.2. Тема: оспівування обряду розплітання коси.
6.2.3. Ідея: висловлення суму брата за сестрою, яка має залишити батьківську домівку і стати до шлюбу.
6.2.4. Основна думка: у житті кожної дівчини відбувається така подія, коли вона не матиме права з'являтися серед людей без хустки або очіпка із роз¬плетеними косами, бо вона вже буде шлюбною жінкою.
6.2.5. Жанр: весільна народна пісня.
6.2.6. Художні особливості твору.
6.2.7. Обговорення змісту твору.
6.3. «Розвий, сосно, сімсот квіток».
6.3.1. Виконання пісні у музичному супроводженні.
6.3.2. Тема: звернення дівчини до сосни, щоб та «розвила сімсот квіток» для всіх запрошених на весілля.
6.3.3. Ідея: возвеличення краси і щирості Марійки, яка уособлює квітку.
6.3.4. Основна думка: для Івана є квіткою його кохана дівчина.
6.3.5. Жанр: весільна пісня.
6.3.6. Художні особливості твору.
6.3.7. Опрацювання змісту пісні.
6.3.8. Завдання. Важливою атрибутикою кожного весілля є квіти. Що відчу¬ває молода, коли отримує від коханого букет?
6.4. «Летять галочки у три рядочки».
6.4.1. Виразне читання твору.
6.4.2. Тема: висловлювання жалю Марічки за русою косою і дівочою красою напередодні одруження.
6.4.3. Ідея:у житті кожної молодої людини відбуваються суттєві зміни, коли вона вирішує стати до шлюбу.
6.4.4. Основна думка: плач Марічки — це передчуття, що пов'язане із сер¬йозним сімейним життям, у результаті якого героїня буде позбавлена ді¬вочих розваг, дозвілля, а натомість з'явиться відповідальність, клопоти» щоденна праця.
6.4.5. Жанр: весільна пісня.
6.4.6. Художні особливості твору.
6.4.7. Опрацювання ідейного змісту поезії.
§.5. «Ой матінко, та не гай мене».
6.5.1. Виконання пісні у музичному супроводженні.
6.5.2. Тема: звернення дівчини до своєї матінки, щоб та виряджала її в дорогу.
6.5.3. Ідея: кожна молода, вступаючи до шлюбу, обізнана про складність май¬бутнього життя і заради коханого, свого щастя ладна боротися з трудно¬щами, які її очікують.
6.5.4. Основна думка: Щоб з доріжки не зблудитися, / Дівчиноньки не згу¬битися.
6.5.5. Жанр: весільна пісня.
6.5.6. Художні особливості твору.
6.5.7. Опрацювання ідейно-художнього змісту твору. Бесіда за питаннями:
6.5.8. «Мікрофон»: які поради ви надали б дівчині, коли та збиралася б у по¬дорож?

VI. Закріплення вивченого матеріалу
VII. Підсумок уроку
VIII. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів
IX. Домашнє завдання