Неділя, 16.12.2018, 04:39
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Вишнівчицька ЗОШ І-ІІІ ст

Меню сайту
Категорії розділу
Новини [796]
Досягнення [16]
Досягнення учнів
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Грудень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Архів записів
Наше опитування
В якому році Ви закінчили школу?
Всього відповідей: 341
Наші спонсори

Загородний Михайло Васильович

Герега Олександр Володимирович

Гута Іван Миколайович
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Корисні посилання

Міністерство освіти і науки України
Чемеровецький районний методичний кабінет
Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Прогноз погоди

Хімія та біологія

 

 

 

Тема: Взаємозв’язок між будовою електронних оболонок і властивостями хімічних елементів, простих речовин, сполук елементів з Гідрогеном та Оксигеном.
Мета: пояснити причини прояву елементами металічних та неметалічних властивостей, періодичне повторення властивостей хімічних елементів та їх сполук зі зростанням заряду ядра атома, порівнювати властивості хімічних елементів з особливостями електронної будови їх атомів. Формувати вміння установити залежність між характеристиками елемента та його положенням у Періодичній системі; а також розвивати вміння співпрацювати, використовувати набуті знання на практиці. Закріпити вміння складати формули електронних конфігурацій та записувати схеми будови електронної оболонки атомів хімічних елементів.
Девіз уроку:
Не бійся, що не знаєш,-
  Бійся, що не навчишся .
( Китайська мудрість)

Хід уроку
1. Перевірка домашнього завдання.
Хімічний диктант (робота з періодичною таблицею)
1. Назвіть елемент II періоду, що має на зовнішньому енергетичному рівні два електрони.
2. Назвіть елемент III групи, останній заповнюваний електронами енергетич¬ний рівень якого — третій.
3. Назвіть елемент, у якого на п'ятому енергетичному рівні знаходиться один електрон.
4. Назвіть елемент, у якого на другому зовнішньому енергетичному рівні зна¬ходиться п'ять електронів.
5. Назвіть елемент III періоду, що в сполуках з Гідрогеном проявляє валент¬ність І.
6. Назвіть елемент IV періоду, що має завершений зовнішній енергетичний рі¬вень.
7. Назвіть елемент III періоду, який у сполуках з Оксигеном має вищу валент¬ність IV.
8. Назвіть елемент VI групи, останній заповнюваний електронами енергетич¬ний рівень якого — другий.
9. Назвіть елемент III періоду, що має один валентний електрон.
10. Назвіть елемент головної підгрупи VI групи, що має п'ять енергетичних рів¬нів.


2. Мотивація навчальної діяльності.
- Проведення демонстраційного досліду
Для досліду використовується метали : натрій, магній, алюміній, які взаємодіють з водою в присутності фенолфталеїну.
Створення проблемної ситуації: Чи є певна закономірність, про що вона говорить. Як на вашу думку, чи зв’язано це з місцем розташування цих металів у періодичній системі.
3. Повідомлення нової теми та плану уроку
- Зміна характеру простих речовин, вищих оксидів, гідроксидів елементів в групах та періодах.
4. Надання необхідної інформації
Зміна металічних і неметалічних властивостей елементів. Металічний або неметалічний характер елемента залежить від електронної будови його атома.
Розглянемо, наприклад, елементи 3-го періоду. Зверни увагу, як закономірно змінюється електронна конфігурація їх атомів. 
В атомах елементів від Na до Аl на зовнішньому рівні мало електронів (1, 2, 3). Радіус атомів зменшується. Отже, зв'язок зовнішніх електронів з ядром поступово посилюється за рахунок притягання до ядра, і здатність атомів віддавати ці електрони зменшується. Це означає, що металічні властивості елементів від Na до Аl послаблюються (Алюміній — перехідний елемент). Неметалічні ж властивості навпаки посилюються від Силіцію до Фосфору і Сульфуру. Найяскравіше вони виражені у Хлору — галогену. Це пояснюється тим, що зростає кількість електронів зовнішнього рівня, радіус атомів зменшується, отже, притягання до ядра посилюється й посилюється електронегативність, тобто здатність до приєднання електронів. А це означає, що неметалічні властивості посилюються. 
Завершується 3-й період інертним елементом Аргоном, який повторює головним чином властивості Неону. В атомі Аргону зовнішній енергетичний рівень (8 електронів) так само завершений. Тому при переході до наступного періоду властивості елементів різко змінюються, і 4-й період знову починається лужним металом Калієм, який повторює переважно властивості Натрію.
Електронегативністю елемента називають властивість його атомів відтягувати на себе електрони атомів (порівняно з іншими елементами сполуки).
Чим вище електронегативність елемента, тим яскравіше виявлені у нього неметалічні властивості. За зниженням електронегативності елементи розміщуються у такий ряд: 

F > O > N > Cl > Br > S > P > C > H > Si > Al > Mg > Ca > Na > K > Cs
Отже, найбільша здатність до притягання електронів у Флуору, а найменша — у Цезію.
Уперше шкалу електронегативностей елементів розробив американський хімік Лайнус Полінг (1932 p.). Він виявив загальну тенденцію зміни електронегативностей елементів у періодичній системі: у періодах електронегативність елементів зростає зліва направо, а в групах — знизу вгору.
Як пояснити таку закономірність? Вона пояснюється тим, що в періодах у міру зростання зарядів ядер атомів кількість валентних електронів збільшується, радіус атомів зменшується, а їх здатність до приєднання електронів, яких не вистачає до завершення зовнішнього рівня, зростає. Отже, електронегативність збільшується. А в головних підгрупах навпаки: радіус атомів зростає, зв'язок валентних електронів з ядром послаблюється і приєднання нових електронів утруднюється, тобто електронегативність зменшується.
Відповідно змінам електронної будови зовнішнього енергетичного рівня закономірно змінюється значення вищої валентності елементів, отже, й склад їх оксидів.
 У періодах кислотні властивості вищих оксидів посилюються зліва направо, а основні властивості — у протилежному напрямі.
У головних підгрупах основні властивості вищих окси¬дів посилюються згори донизу, а кислотні властивості — навпаки.
У періодах кислотні властивості гідроксидів посилю¬ються зліва направо, а основні властивості — у проти¬лежному напрямі.
У головних підгрупах основні властивості гідроксидів посилюються згори донизу, а кислотні властивості — у протилежному напрямі.


Лайнус Карл Полінг (1901—1994)
Американський фізик і хімік, громадський діяч, академік Національної академії наук США. Автор перших фундаментальних досліджень із застосування квантової механіки до вивчення хімічного зв'язку. Досліджував структуру білків, імунохімію, молекулярну генетику. Розрахував величини йонних радіусів, сформулював загальні правила утворення йонних кристалічних структур, пояснив напрям-леність валентностей. Виступав проти випробування ядерної зброї. Учасник руху прихильників миру в США. Лауреат Нобелівської премії з хімії (1954), Нобелівської премії миру (1962), Міжнародної Ленінської премії (1970)
5.Виконання лабораторної роботи
6. Узагальнення знань учнів
Завдання з підручника № 251, 252,256, 258.
Робота в парах
Завдання 1. Складіть формули вищих оксидів, гідроксидів, сполук із Гідро¬геном для таких елементів:
а) Барій; б) Калій;
в) Нітроген; г) Карбон.
Завдання 2. Порівняйте металічні й неметалічні властивості в парах еле-ментів:
а) Барій і Кальцій; б) Фосфор і Хлор.
Завдання 3. Укажіть, яка основа сильніша:
а) магній гідроксид чи барій гідроксид;
б) калій гідроксид чи цезій гідроксид.

Завдання 4. Укажіть, яка кислота сильніша:
а) карбонатна чи силікатна; б) сульфатна чи ортофосфатна.

7. Домашнє завдання
 Параграф 29, 30
253, 260, 261*
 

 


Тема заняття:  
Цілі заняття: ознайомити учнів з лікарськими рослинами; розширити і поглибити знання про рослини як обереги людського здо¬ров'я; вчити учнів скарбниці народного досвіду з використання рослин у лікуванні; розвивати біологічне мислення, пізнавальні ін¬тереси учнів до знань; вдосконалювати навички самостійної роботи з додатковою літературою; виховувати екологічну культуру. Формувати практичні навички і вміння заварювання лікувальних чаїв.
Обладнання та матеріали: гербарій рослин, які будуть розглядатися, зразки живих рослин ( якщо є в наявності), висушені трави, чашки, полотенце, чайник.
Тип заняття: уявна екскурсія до музею лікарських рослин та до фітобару.

Хід заняття
І. Організаційний момент.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Учитель. Серед великої різноманітності рослин, які прикрашають наше оселю, є й такі, які можуть вилікувати нас від багатьох хвороб.
Ще в Давній Греції знали про лікувальні властивості рослин. У поемі Бенедикта Крисна (помер у 725 р.) «Медичні нариси» можна прочитати про дію багатьох лікарських рослин, наприклад плюща:
...Если в больной голове отдаются толчки постоянно 
  И, охватив ее, тяжесть мучения ей причиняет,
 Тотчас венком из плюща ты ее обвязать постарайся...
Все частіше перед мною постає питан¬ня: «Що ми — прості звичайні люди — мо¬жемо зробити для самопорятунку і для по¬рятунку природи, усього цінного, приречено¬го на вимирання, яке ще можна врятувати? Що можемо протиставити тим гігантсь¬ким потворам, яких самі наплодили: хіміч¬ним заводам, фабрикам, різним комбінатам та підприємствам, котрі отруюють небо, землю, води і навіть людське життя?»
Вони щомиті отруюють своїми нечис¬тотами воду великих і малих річок, озер, джерел, і все живе, що ще залишилося в них. Вони щомиті своїми викидами, лисячи¬ми димовими хвостами отруюють природу, посилаючи кислотні та соляні дощі, нещад¬ний смог, після чого повільно, але безпово-ротно вмирає все живе: рослино, тварина, комаха... Отруюють вони і нас з вами. І на запитання, як нам бути? — я відповідаю: вирощувати лікарські рослини. Адже вони — то здоров'я, не кажучи вже про красу, яка наснажує людину, дає їй позитивний за¬ряд енергії.
Одні із лікарських рослин виводять раді¬ацію, інші повертають силу, вселяють ба¬дьорість, допомагають побороти найтяжчі хвороби, продовжують життя. Доступна ця справа кожному, хто має бажання краплини терпіння і чуйне серце.
Відомо ж що за своє існування людство хотіло воно того чи ні та все ж знищило безповоротно тисячі видів рослин і серед них десятки сотень лікарських можливо найцінніших із цінних. І в наш час щоденно на земній кулі безповоротно зникає один вид рослин А що ж буде завтра коли не станемо на і їх захист ?
  Вдумаймося в суть такого факту: 1963 року поблизу Риму знайшли стародавнє поховання. У саркофазі 1800 літ пролежала дів¬чинка. І в неї збереглося все: коси, тіло, ча¬рівні риси обличчя, навіть усмішка. Секрет — у бальзамуванні? Або ось такого: дві ти¬сячі літ тому в Китаї страхітливий рак майже нікого не хвилював. Його лікували так само, як і незначні хвороби. В чому сек¬рет? У ліках?
Де, скажіть, ми втратили ті секрети бальзамування чи секрети лікування такої страшної хвороби? А чи не разом з втра¬тою тієї лікарської рослини, якою лікувала¬ся та хвороба? Адже зникла рослина — зникла і назавжди її цілюща сила. А що як вона була одна єдина в цілому світі? Зник¬нення багатьох цілющих рослин на нашій планеті є наслідком бездумної, а часом і просто безглуздої діяльності людини.
І зараз, аби зберегти все те цінне, що зникає, необхідно вирощувати цілющі рос¬лини скрізь, зокрема на присадибній ділянці. А щоб навчитися вирощувати їх, користу¬ватися ними, ми сьогодні будемо знайомитися з надбаними знаннями, ба¬гатолітнім досвідом людей, які вивчали лікувальні властивості рослин, які ростуть, або здатні рости, чи обов'язково повинні рости на наших присадибних ділянках.
ІІІ. Теоретична частина заняття.
Сьогодні у нас буде уявна екскурсія до музею рослин, де зберігаються різноманітні рослини нашого краю, які мають цілющі властивості. А проведуть нам цю екскурсію наші помічники: травознавець, медик, садівник, природолюб, біолог. Після екскурсії я вас запрошую до нашого фітобару.
( Вчитель перед заняттям готує виступи дітей і попередньо працює з ними)
Зараз ми помандруємо в сад. Надамо садівникові слово.
Садівник
Тисячі літ минуло відтоді, як китайська красуня, пал¬ко закохана в європейського юнака, вивезла в зачісці кокони тутового шовкопряду. До цього всі намагання європейців вивідати секрети казково гарної тканини не мали успіху. Все було покрито глибокою таємницею.
Давні греки і римляни вважали, що ніжну божест¬венну тканину виготовляють з пір'я уявних райських птахів.
З часом стало відомо, що шовк виробляють з коко¬нів. Та ніхто ніколи того кокону, як кажуть, в очі не ба¬чив. Під загрозою смертельної кари заборонявся вивіз коконів за межі Китайської імперії.
За іншою легендою, таємницю розкрили ченці, які сховали кокони у потаємні отвори в палицях і в такий спо¬сіб їм вдалося пронести дорогоцінний багаж через кордо¬ни. Разом з коконами поширилася і нова для Європи рос¬лина — шовковиця, що є кормом для шовкопрядів.

Біолог
Вчені назвали шовковицю морус альба,тобто «біла». Має білі плоди. Зрідка в культурі і в здичавілій формі зустрічається шовковиця з чорними плодами, набагато смачнішими за білі. Шовковиця — фруктове дерево. Подекуди називають його тутове дерево, тут чорний, або тут білий. Батьків¬щиною шовковиці вважають Китай, Корею, Японію. Широко культивується в Україні, на Кавказі, в Середній Азії, у лісосмугах, в садах, парках. Має розкидисту шаровидну крону, іноді плакучу, висотою сягає до 20 м.
Листки у шовковиці цілокраї, біля основи зрізані або серцевидні, з гострою верхівкою. У плакучої фор¬ми листя може мати до десяти різновидів. Квітує у травні-червні. В Україні плантації шовковиці були створені за на¬казом Петра І у 1708 році. Окремі дерева з тих часів і досі ростуть над Дніпром. Отже, шовковиця — дерево довговічне.
Травознавець
Людина давно зауважила цілющі властивості шовко¬виці. У її плодах виявлено до 18%, навіть, до 25% цук¬ру, що міститься у вигляді особливо цінних для люди¬ни сполук — фруктози і глюкози. В плодах обох видів шовковиці є понад десяток різних мікро- та макроеле¬ментів, а в плодах чорної шовковиці заліза більше 6%, це майже в 2 рази більше, ніж у ягодах білої. Тож не випадково вони вважаються гарним кровотворним засо¬бом. Римський поет Горацій писав, що той проживе вік здоровим, хто свої сніданки закінчуватиме ягодами шовковиці.
Згідно з даним Ф.І.Ібрагімова та В.С.Ібрагімова (1960), основним пігментом шовковиці є морин; в її листках до 3% каучуку, каротину, дубильні речовини, ефірні масла. Кора містить тригоналін.
У народній медицині свіжі, незрілі супліддя, сироп або водяний настій з них вважається добрим засобом від розладу шлунку. А зрілі супліддя, навпаки, — лег¬ко послаблюють. Сік і настій із суплідь вважають відхаркуючим, пото¬гінним і сечогінним засобом. Часто при хворобах горла і ротової порожнини використовують для полоскання розбавлений водою сік. Такий сік, як показали досліди, має антисептичну дію. Для тієї ж мети використовують і настої.
Настій готують так: беруть 2 столових ложки подріб¬нених суплідь шовковиці, заливають склянкою окропу, настоюють 4 години і вживають 4 рази на добу по чет¬вертій частині склянки за 20-30 хвилин до їди. Цей же настій вважається надійним засобом для полоскання рота і горла при ангінах та інших видах запалення. 
Лікар - терапевт
Іно¬ді за допомогою до шовковиці звертаються і лікарі. Так, наукова медицина застосовує ягоди шовковиці для лікування анемії, пов'язаної з гастритом, при захворю¬ваннях жовчних шляхів, при гострому ентероколіті (за¬паленні товстих та тонких кишок), дизентерії, дисбакте-ріозі.
Висушені бруньки шовковиці (зібрані зимою) вжива¬ють від ожиріння і при хворобах серцево-судинної сис¬теми. Як бруньки, так і зрілі супліддя вважаються засо¬бом лікування міокардіодистрофії та пороків серця. Для цього 4-5 разів на день після їди вживають по 200-300 г зрілих суплідь. Через 3-4 тижні стан хворого на¬багато покращується, відновлюється працездатність.
Травознавець
У народній медицині часто із порошка кори стовбу¬ра на соняшниковій олії виготовляють мазь (1:30), якою гоять подряпини, виразки, порізи та рани.
На особливу увагу заслуговує те, що плоди і листя шовковиці використовують при діабеті. Для цього реко¬мендують притрушувати сухим листям страви перед їдою, або ж запарювати з листя чай. Листки часто зас¬тосовують також як жарознижуючий засіб при простуд¬них хворобах. У багатьох випадках у хворих нормалі-зовувався цукор у крові, покращувалось самопочуття. На жаль, позитивна протидіабетична дія шовковиці про¬являється не з кожному випадку. Часом буває не пов¬ною і короткочасною. А тому шовковицю слід вживати при легкій формі діабету, а ще краще з іншими засо¬бами наукової медицини.
У східній та українській народній медицині кору бі¬лої шовковиці застосовують при гіпертонії, бронхіаль¬ній астмі, бронхітах та як глистогінне, сечогінне, відхар¬кувальне. Відвар листя вживають при простудних зах¬ворюваннях.
З листя шовковиці створено біогенний стимулятор фомідол, який використовується при лікуванні ревма¬тизму, туберкульозу шкіри, екземи та інших хвороб.
У китайській медицині кору із коренів шовковиці використовують при гіпертонічній хворобі, бронхіті, бронхіальній астмі; кору стовбура — як ранозагою¬юче, при сердечних хворобах. На острові Ява настій із молодого листя дають матерям, що годують дітей мо¬локом.
Садівник
Для того, щоб китайська красуня прижилася на присадибній ділянці кожного мешканця села, на да¬чах городян потрібно знати, що рослина не вибаглива до ґрунту, але по¬любляє родючі землі, світлі, не затінені місця.
Розмножується вегетативно (живцями або кореневи¬ми паростками). Рано навесні (або восени) на осонні, краще 2-3 м від дороги викопують лунку 50-60 см діа¬метром і 40-50 см глибини. На дно лунки кидають від¬ро перегною або піввідра гною, додають землі з верх¬нього шару і по одній пригорщі (150-200 г) калійних, фосфорних та азотистих добрив. Все це (земля, перег¬ній, мінеральні добрива) гарно перемішуються, поверх цієї суміші додається ще родючої землі і садиться де¬ревце шовковиці. Перед посадкою коріння деревця слід добре обмокнути в бовтушці із коров'яка та глини. Для цього у велику посудину на 2-3 відра кидають піввідра глини та стільки ж коров'яка, додають відро води і гар¬но розмішують.
Деревце садять на глибину кореневої шийки. Лунка присипається землею, навколо саджанця втоптується земля, після гарно поливається, мульчується перегно¬єм, тирсою, трухою із сіна чи соломи, іноді — гілками хвойних дерев. Слід попередити, що коли деревце по¬садити глибоко — воно дуже повільно росте, скніє. Якщо ж високо, — оголиться коренева система. Може загинути.
Після посадки слід увечері поливати 2-3 рази на тиж¬день із розрахунку піввідра води на лунку. Протягом ро¬ку догляд звичайний, як і за іншими плодовими дерева¬ми. Часом дуже хочеться мати на одній деревині білі та чорні ягоди. Щоб цього досягти, треба в березні-квітні перещепити одну із центральних гілок шовковиці на ін¬ший вид. Метод перещіплювання плодових дерев садів¬никам добре відомий. Якщо ж деревце одно-трирічного віку, на нього можна прищепити будь-який вид чи сорт шовковиці методом окуліровки у липні-серпні.
( За даним планом учитель знайомить з такими рослинами, як горіх грецький, бузок, любисток, меліса лікарська та інші)
ІV. Практична частина заняття.
Вчитель 
Сьогодні ми з вами відвідаємо фітобар де його працівники ознайомлять нас з методикою правильного заварювання лікувальних чаїв.
Працівник фітобару
Насамперед візьмемо чайник і закіп’ятимо води. Ви повинні пам’ятати , що всі лікувальні чаї можуть і зашкодити вашому здоров’ю, якщо ви будете нехтувати пересторогами вашого лікаря. 
Сьогодні ми будемо заварювати чай з меліси, оскільки вона позитивно впливає на нашу нервову систему, має тонізуючу дію. Для цього ми беремо листя меліси 2 ст. ложки , висипаємо їх в прогріту раніше посудину ( перед насипанням лікарської трави посудину споліскують кип’яченою водою) і заливаємо кип’ятком близько 1 літра. Даємо вистояти протягом 10 хвилин, відціджуємо, остудивши до температури, при якій можна вживати і можете вживати як чай. Приємного чаювання.
Зараз запрошую вас приготувати собі лікувальний чай і підняти ваш тонус.
Учні обережно вчаться готувати відвар з меліси лікарської.



V. Заключна частина заняття
Вчитель 
на цьому наші практичні навички не закінчуються. На наступному уроці ми з вами підемо на екскурсію для того, щоб навчитися правильно проводити заготівлю лікарських рослин. Для цього нам буде потрібно знати про те, які лікарські рослини є в нашому лісі, які частини рослини є лікувальними, і на які органи вони мають лікувальну дію. Для цього я пропоную вам опрацювати невеличку таблицю з даною інформацією.
 




 

 

 

З досвіду роботи вчительки біології Швець Тетяни Антонівни по проблемі


« Формування здоров'язберігаючих компетентностей учнів через використання сучасних інноваційних технологій ».


Швець Т.А. працює у Вишнівчицькій ЗОШ І-ІП ступенів вчителем біології та хімії з 1996 року. За період роботи вчителька виявила ґрунтовну професійну компетентність. В процесі здійснення навчально - виховного процесу використовує ефективні форми роботи з учнями. Вчителька забезпечує високий науково - теоретичний і методичний рівень організації навчально-виховного процесу. Творчо використовує досягнення педагогічної науки, дбає про розвиток творчих здібностей школярів, національне виховання на основі традицій і звичаїв українського народу, забезпечує особистісно орієнтоване навчання.
Протягом міжатестаційного періоду Швець Т.А. працювала над проблемою «Формування здоров'язберігаючих компетентностей учнів через використання сучасних інноваційних технологій». З метою реалізації даної проблеми вчителька склала індивідуальний план роботи, одним з основних пунктів якого є формування навичок здорового способу життя школярів.
Вчителька Швець Т.А. користується у своїй роботі відповідною нормативно-правовою базою, а саме: закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Положення про ЗОНЗ», Постанова Кабінету Міністрів України «Про перехід ЗОНЗ на новий зміст, структуру та 12-річний термін навчання», Базовий навчальний план та ін. Вчителька ознайомлена із методичними рекомендаціями щодо вивчення біології у 2007-2008 н. р., програмою викладання предмета у 7-11 класах. Відповідно до програми складено календарно-поурочне планування. При підготовці до уроків Тетяна Антонівна користується сучасною науково-методичною літературою, фаховими журналами, методичними листами, завдяки чому уроки проводяться на високому науково-теоретичному рівні. Конструюючи навчальний процес, вчителька враховує реалізацію закладених у програмі системно-структурних та функціональних підходів, тобто вивчення живої природи як системи з відповідними рівнями організації з притаманними їм будовою та властивостями. Тетяна Антонівна велику увагу приділяє рівню вимог до учнів, які закладені до правої частини програми з метою уникнення перевантаження учнів. Так, наприклад, у 8 класі при вивченні теми «Організм людини як біологічна система» хімічний склад клітини дається тільки на рівні ознайомлення ( учні називають хімічні елементи і речовини, що входять до складу клітин). А опанування учнями знаннями про властивості цих елементів і речовин, їх роль у організмі відбувається при вивченні інших тем програми. А саме, у темі «Обмін речовин і енергії» учні вже пояснюють функціональне значення для організму білків, жирів, вуглеводів, води і мінеральних солей; характеризують роль ферментів і вітамінів у обміні речовин тощо.
При викладанні біології спостерігається реалізація всіх компонентів змісту освіти, кожний з яких виконує свою функцію у формуванні особистості школяра:
1) інформаційний (знання про природу і способи пізнання природи);
2) операційний (уміння: загальнонавчальні та спеціальні);
3) творчо-пошуковий (досвід творчої діяльності);
4) ціннісно-смисловий (досвід емоційно-ціннісного ставлення до
навколишнього світу, до інших людей, до самого себе).
Плануючи урок, Тетяна Антонівна розпочинає не з повідомлення готової інформації про об'єкти та процеси живої природи , а із організації сприйняття учнями самих матеріальних або матеріалізованих об'єктів та процесів живої природи. Учні спостерігають їх та відкривають для себе, включаючись у діяльність, що має на меті дослідження структури, властивостей, взаємозв'язків, сутнісного значення цих компонентів. У результаті учіння школярі здобувають власні емпіричні знання, які далі збагачуються теоретичними знаннями про ці ж об'єкти та процеси природи (засобами підручника, додаткової літератури, слів учителя), які є надбаннями науки. Такий підхід до вивчення навчального матеріалу сприяє формуванню пізнавального інтересу, збагачує індивідуальний досвід учня, забезпечує найголовніше - діяльнісний підхід до навчання. Вчителька розуміє, що біологічні знання є основою для формування в учнів вмінь вести спостереження, виконувати експеримент, самостійно отримувати і переробляти інформацію тощо. Тому досвід творчої діяльності Швець Т.А. формує через проблемний характер вивчення матеріалу, розв'язання творчих завдань, які потребують самостійного вирішення. Так, наприклад, вивчення теми «Будова і функції зорової сенсорної системи» вчитель проводить з проведення на початку практичного завдання «Виявлення сліпої плями на сітківці ока», після виконання якого ставить запитання перед учнями: Як можна пояснити наявність на сітківці ділянки, яка
не сприймає подразнення? З чим це може бути пов'язаним? Що може знаходитися в цій ділянці? тощо.
Конструюючи урок, вчителька передбачає повний цикл пізнавальних дій учнів від первинного сприйняття об'єктів пізнання, логічного осмислення знань про них, закріплення знань та умінь, застосування їх у подібній ситуації та при виконанні самостійної роботи у нетиповій ситуації, приведення знань у систему та встановлення зв'язків з раніше засвоєними знаннями. Тетяна Антонівна розуміє, що знання та вміння розвиваються поступово, кінцевий результат навчання досягається внаслідок реалізації системи уроків. На одних уроках знання та вміння закладаються вперше, на інших - вони поглиблюються, вдосконалюються, узагальнюються, застосовуються в новій ситуації. Тому, плануючи уроки в межах однієї теми, Тетяна Антонівна розподіляє елементи структури цілісного процесу навчання між окремими уроками та проектує систему уроків різних типів звузькими дидактичними, розвивальними та виховними цілями і тим самим уникає одноманітності структури уроків та методичних засобів.
В умовах особистісно орієнтовної системи навчання вчителька велику увагу приділяє визначенню мети уроку та його завдань, підбору методів та методичних прийомів, визначенню типу уроку, плануванню дій, спрямованих на досягнення окреслених цілей.
Але серед всіх перелічених завдань основним є формування здоров'язберігаючих компетентностей учнів, вміння використовувати набуті валеологічні навички в складному і непередбачуваному житті. За основу своєї діяльності Тетяна Антонівна взяла слова В.О.Сухомлинського про те, що за незадовільного стану здоров'я школярів неможливо досягти високого рівня навченості, найбільш ґрунтовного засвоєння знань. Навчання - це важка, повсякденна клопітка праця, що стає непосильною для дітей зі слабким здоров'ям.
Важливим складником шкільної освіти вчителька вважає формування мотивації до збереження та зміцнення здоров'я. Саме на досягнення цієї мети й спрямована робота по проблемі «Формування здоров'язберігаючих компетентностей учнів через використання сучасних інноваційних технологій». Основним завданням в роботі над даною проблемою було формування в учнів свідомого ставлення до свого життя і здоров'я, оволодіння основами здорового способу життя, життєвими навичками здорової поведінки, формування здоров'язберігаючої компетентності школярів.
Робота по проблемі вимагала використання сучасних інноваційних технологій , які входять до групи педагогічних технологій на основі підвищення ефективності управління та організації навчального процесу. З даної групи найчастіше Тетяна Антонівна використовує в своїй діяльності групові ( колективні) технології. Дані технології застосовувалися ще в середні віки. Ідеї взаємного навчання закладено ще в бел ланкастерській системі. Сучасна технологія розроблена і апробована О. Рівином (КСН), В. Дяченко (ГСН).
Групова (колективна) технологія навчання передбачає організацію навчального процесу, за якої навчання здійснюється в процесі спілкування між учнями ( взаємо навчання) у групах. Групові форми навчання дають змогу диференціювати та індивідуалізувати процес навчання. Формують внутрішню мотивацію до активного сприйняття, засвоєння та передачу інформації. Сприяють формуванню комунікативних якостей учнів, активізують розумову діяльність. Робота в групах ( колективна) дає найбільший ефект у засвоєнні знань.
Під час проведення уроків біології, хімії вчителька використовує різноманітні форми і методи навчальної діяльності учнів: створення атмосфери зацікавленості; стимулювання учнів до висловлювання; використання різних способів виконання завдань; моделювання життєвих ситуацій; створення педагогічних ситуацій спілкування, обміну думками, які дозволяють кожному учню проявити ініціативу, самостійність; ситуацій взаємного навчання; застосування дидактичних ігор, інтерактивного спілкування; самостійну діяльність учнів; роботу з підручниками, живими об'єктами; виконання дослідів, ведення спостережень; створення ситуацій для застосування учнями здобутих знань у їх життєдіяльності; оцінювання навчальної діяльності учнів не лише за кінцевим результатом, а й за процесом його досягнення.
З аналізу відвіданих уроків можна також зробити висновок, що Тетяна Антонівна намагається створити позитивну мотивацію учнів до учіння різними способами: опанування новими способами навчальної діяльності і на їх основі підвищення ефективності своєї навчальної діяльності; здійснення самостійного дослідження живої природи, створення ситуації успіху; спілкування та сумісна діяльність учнів на уроках.
Велику увагу вчителька приділяє формуванню в учнів свідомого ставлення до свого життя і здоров'я, оволодіння основами здорового способу життя, життєвими навичками безпечної та здорової поведінки, формування здоров'язберігаючих компетентностей школярів. Тому під час проведення уроків намагається весь матеріал подавати в прикладному характері, щоб учні розуміли, що здоров'я - це не лише фізіологічна характеристика організму , а й психічний, емоційний, розумовий, духовний, соціальний стан організму.
Слід відмітити, що особливу увагу під час проведення занять вчителька приділяє формуванню «здорової атмосфери» в класі, підвищенню культури взаємовідносин між учнями, встановленню емоційного контакту між вчителем і учнями. При цьому Тетяна Антонівна враховує дві групи умов : психологічні та санітарно - гігієнічні. А саме, навчальний процес відбувається на достатньо високому рівні складності, що відповідає віку та індивідуальним особливостям учнів. Вчителька уникає надмірного навчального навантаження, але зважає на те, що не менш шкідливе недостатнє навантаження у навчанні, оскільки воно призводить до недостатнього розвитку діяльності головного мозку, до обмеження мислення. Також враховуються зміни працездатності учнів під час уроку: період входження в атмосферу роботи; стійкий робочий стан, період втоми тощо. Зважаючи на те, що людина запам'ятовує 10% від того, що чує, 50% від того, що бачить і 90% від того, що робить власноруч, Тетяна Антонівна використовує в своїй роботі різне унаочнення, дидактичний матеріал, комп'ютерне забезпечення, обладнання для проведення лабораторних та практичних робіт. Також враховує вчителька санітарно-гігієнічні норми під час проведення занять: повітряний і температурний режим в класній кімнаті, слідкує за правильною робочою позою учнів, шумовим фоном, дотриманням правил гігієни зору тощо.
Під час проведення уроків Швець Т.А. використовує як традиційні так і нетрадиційні форми роботи з учнями. Тому що розуміє, що основне завдання роботи з учнями — не тільки передати їм визначену суму знань, розвинути їх вміння і навички, але й навчити школярів використовувати отримані знання на практиці. Метою роботи є така організація навчання, таке засвоєння учнями матеріалу, де б вони усвідомили, що саме потрібно осмислити, з'ясувати у завданнях. Діти в результаті мають зрозуміти, на що саме спрямовані їхні навчальні дії, адже саме те, що усвідомлюється дітьми, і є предметом їх дії. Намагається вчителька збільшити емоційний вплив, домогтися новизни сприйняття, подає матеріал у цікавій для учнів формі. Всі педагогічні методи, які використовуються в роботі, спрямовуються на те, щоб предметом думки учнів став матеріал, який вивчається. Організовується активна мисленнєва діяльність учнів шляхом використання активних та інтерактивних методів навчання і виховання. В процесі роботи практикуються проведення інтелектуальної розминки, яка приводить учнів у активний стан за рахунок активізації набутих раніше знань, обмін думками та вироблення загальної позиції, роботу в малих группах, аналіз конкретних ситуацій, „сократичний метод" навчання, „ мозкова атака", тематична дискусія, ігри, „мікрофон", „акваріум" тощо. Саме зміна різних форм роботи призводить до виконання психічних аспектів здорової атмосфери на уроці.
Велику увагу також приділяє Тетяна Антонівна здійсненню диференційованого підходу до викладання предмета. Технологія диференційованого навчання, яку вона використовує, базується на поділі учнів в класі на три індивідуально-типологічні групи за темпом навчання, рівнем навченості, пізнавальної активності та самоорганізації, забезпеченні провідної ролі методу самостійної роботи на уроці.
Важливим компонентом процесу навчання біології та хімії є контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів. Вчителька намагається урізноманітнювати форми контролю, практикує взаємоконтроль, самоконтроль та самооцінювання навчальних досягнень учнів. Для визначення під час контролю приросту знань, умінь та навичок вчителька здійснює швидкий зворотний зв'язок, щоб показати учням, що зроблено правильно, а де є неточності. Головне, що вбачає вчителька в контролі та оцінюванні знань - це стимулювання бажання дитини займатися предметом. Для цього вона дотримується таких принципів: пояснення критеріїв оцінювання; розумні вимоги; принцип відкритих перспектив; вселення успіху; словесне схвалення та ін. В умовах запровадження зовнішнього незалежного оцінювання з біології та хімії Тетяна Антонівна широко використовує письмові тестові завдання для поточного і тематичного контролю навчальних досягнень учнів.
Велику увагу приділяє Швець Т.А. реалізації «Положення про навчальні кабінети», затвердженого наказом МОНУ від 20.07.04р. №601. Так, у школі створено і діє навчальний кабінет хімії і біології, яким завідує Тетяна Антонівна. Кабінет забезпечує оптимальні умови для організації навчально-виховного процесу та реалізації завдань відповідно до Державного стандарту базової і повної середньої освіти.
Вчителька створює умови для організації індивідуального та диференційованого навчання учнів, реалізації практично дійової і творчої складових змісту навчання біології та хімії, організації роботи гуртка, проведення засідань шкільного методичного об'єднання вчителів природничо-математичного циклу, індивідуальної підготовки вчителя до занять та пі